До ЗНО 13 днів,
Сім залишилося...година,
А потім пізно вже іти,
Бо шлях один - у домовину.
Ти пишеш, пишеш навмання,
Абетку згадуєш, молитву
І дивні й нові відчуття,
А в голові якась палітра 
Незрозумілих, дивних мрій,
Що напишу, все буде добре,
Але чекати двадцять днів,
Тож серце тихо так холоне.
Нейрони першими пішли,
Печінка пити більш не може,
Весь організм кричить:"Пожри!",
Але ці нерви...я не хочу
Ні пити, їсти, взагалі
Про сон мовчу - це клята казка,
До дідька все це б віднести,
Але у нього своя зв'язка
Непотребу, якоїсь фігні,
А автора "Комахи" там немає?
На жаль, його не віднесли,
Шкода, його не вистачає.
Хтось "пас ягнята за селом",
Комусь "тринадцятий минало",
А я писала ЗНО,
Страждала, діточки, страждала.
Та написала все ж його,
Геройка! Нас таких багато
І явно всі його здамо!
І працюватимемо в "Макку"!
Нас не зламає ЗНО,
А ми систему ВЖЕ зламали!
Девіз простий:"Ми все здамо!
А як здамо? Та хто там знає"

Автор Лена Невестюк